Беззастережно вірю в перемогу. Інтерв'ю з Генеральним консулом України

Повномасштабне військове вторгнення Росії в Україну переосмислило наш спосіб сприйняття світу і знищило комфортне відчуття безпеки. Водночас воно зробило нас більш відкритими на потреби та проблеми наших українських сусідів. Війна показала, що краків’яни можуть і хочуть допомагати. Рік від початку російської агресії ми розмовляємо з Генеральним консулом України в Кракові Вячеславом Войнаровським.

Минув рік від вибуху війни внаслідок агресії росії проти України. Як на Вашу думку змінилась Україна й Українці?

ВЯЧЕСЛАВ ВОЙНАРОВСЬКИЙ: Насамперед хочу нагадати, що війна триває не останній рік, а вже 9 років поспіль. Героїзм Українського Народу став прикладом незламності для усього вільного світу. Україна змінила демократичне співтовариство і навчила його не  боятись тиранії росії, тим самим зруйнувавши міф про її військову й економічну могутність. Україна згуртувавши довкола себе Європу, змусила повірити, що демократичні цінності дають нечувану силу і свободу. Україна викрила для світу огидну й варварську сутність т.зв. «русського міра».

Українське суспільство згуртувалось і стало - спільно із ЗСУ,  Президентом, Урядом і Парламентом України - монолітом у боротьбі не тільки за суверінітет і територіальну цілісність нашої  держави але теж усієї Європи. Кожен українець відчув свою особисту відповідальність за Батьківщину і цивілізаційний шлях розвитку спільного Європейського  дому, де Україна є рівною серед рівних. 

Як минулий рік вплинув на українсько-польські відносини?

Попри трагічні події,  без сумніву цей рік став роком українсько-польського поєднання. Як сказав у своєму інтерв’ю для польского телеканалу Президент Володимир Зеленський, у час смертельної загрози Польща зустріла українців обіймами. Це рік коли мільйони юних українців, отримавши прихисток у Польщі, одночасно отримали унікальний шанс - духовно збагатитись польською культурою і завдяки дружбі з польськими однолітками закласти наріжний камінь оновленого майбутнього Європейського дому.

Український Народ завжди пам’ятатиме про те, що Польський Народ широко відкрив двері своїх домівок для українських дітей, жінок, літніх людей та осіб з особливими потребами, коли їм загрожувала смертельна небезпека. Саме Президент Польщі, Глава Уряду РП, польські урядовці й парламентарі були в Києві у найважчі дні протистояння. Польська держава надавала й надалі надає максимальну підтримку ЗСУ та мирному населенню, яке порстраждало від варварських дій рашистів. Парламент Польщі у фантастично короткі терміни прийняв необхідні законодавчі акти, які охопили мільйони українців створивши їм належний медичний й  соціальний захист, легальне проживання, умови для навчання й праці. Польський Уряд є локомотивом міжнародної коаліції з надання Україні необхідного сучасного озброєння.

Особлива й неоціненна  роль у цій допомозі Україні належить органам місцевого самоврядування Польщі, зокрема Кракова й Малопольського воєводства. Я безмежно вдячний президенту Кракова Яцеку Майхровському, голові Краківської міської ради Рафалу Комаревічу, Малопольському воєводі Лукашу Кміті та Маршалку Малопольського воєводства Вітольду Козловському, а також усім членам їхніх високопрофесійних команд за титанічну працю у допомозі моїм співвітчизникам, взаємодію з консульством і підтримку у режимі 24/7 увесь цей жахливий рік, що минув.

Особлива подяка керівництву Кракова, депутатам міської ради і шляхетним мешканцям королівського міста належить за реалізацію таких знакових проєктів солідарності з нашим Народом, як відкриття скверу Вільної України й ронда ім. Гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного, проведення багатотисячних мітингів й маршів, виділення вагомої фінансової допомоги і багато інших  важливих справ та ініціатив, які просто годі перелічити.

Це був важкий рік для ГКУ в Кракові. Як війна змінила порядок роботи консульства і приорітети Вашої роботи, як дипломата?

Це був насправді найважчий рік моєї роботи за 25 років служби у Зовнішньополітичному відомстві України. Перед очима назавжди залишаться спогади про те, як до Галерії Краковської у перші тижні прибувало щодоби понад 40 000 громадян України, які шукали порятунку від жахіть війни. Їм щоденно допомагало понад 2500 польських волонтерів - краків’ян різного віку й професій – фантастичних людей з великим серцем. А потоки наших громадян, які прямували до Кракова, після перетину не тільки українсько-польського кордону але й кордону із Словачинною, Угорщиною, Румунією і навіть Болгарією  здавались нескінченними.

Прийом відвідувачів, що потребували консульсько-правової допомоги та обробка їхніх документів у консульстві тривала багато місяців  по 16-18 годин на добу, без вихідних й свят. Напочатку рашистського вторгнення черга до нашої установи сягала 2,5 тис. осіб при тому, що колектив ГКУ в Кракові у перші дні налічував 10 осіб, з яких лише 4 консулів. У цьому зв’язку велика вдячність усім волонтерам і небайдужим, хто підставив українським консулам плече у цей кризовий період. Виконання цієї місії нашою установою без підтримки керівництва Кракова й Малопольського воєводства, усіх правоохоронних органів, соціальних служб, благодійних організацій і містян була нереальним завданням і ми це з колегами розуміємо і дуже цінуємо.

І це був не єдиний напрямок роботи консульства... Нами виконувалась низка інших важливих для держави і наших громадян,  але про це у короткому інтерв’ю не вдасться розповісти. Тому напевно спогади варто відкласти на час після перемоги.

До Кракова, як і до інших польських міст прибуває багато громядян України. На що слід звернути увагу аби більш ефективно допомогти їм в нових життєвих реаліях?

Незважаючи, на те, що багато українських громадян повернулось в Україну, а  хвилі українців, які шукають прихистку у Польщі та  Кракові суттєво зменшились і залежить  від ситуації на фронті та у зонах наближених до активних бойових дій, все ж  значна чисельність наших співвітчизників надалі залишаються на гостинній польській землі. Серед найактуальніших для них питань залишаються проблеми можливості навчання дітей старших класів в школах з українською програмою навчання, забезпечення дитячими садочками, пошуку житла й працевлаштування, безкоштовного вивчення польської мови. У цьому зв’язку, дуже сподіваюсь на допомогу президента Кракова й Ради міста у початку реалізації в 2023 році проєкту створення Українського дому в Кракові, що стане домівкою та надзвичайно важливою інтеграційною платформою для усіх українських організацій та об’єднань міста і допоможе у розвитку широкого діалогу з владою та мешканцями Кракова. Щодо цієї ініціативи, як відомо я вже звертався письмово до президента Кракова й міської ради, виступав на сесії перед міськими депутатами. Зрештою про підтримку цього проєкту просив місцеву владу Премєр-міністр України Денис Шмигаль під час свого візиту до Кракова у 2022 році.

Чи як дипломат Ви вірите у можливість завершення війни дипломатичним шляхом? Які Ваші прогнози й очікування щодо нового року?

З історії нам відомо, що кожна війна, завершується переговорами та миром. Однак, у даному випадку ми говоримо не тільки про повномасштабне військове вторгнення рф в Україну, але й про геноцид Українського Народу. Відповідальність за геноцид Народу України лежить не тільки на найвищому військово-політичному керівництві рф, але й на усьому народі росії, який підтримує путінський режим і його варварські дії. Спільними зусиллями ми повинні протидіяти присутності на території ЄС та усього цивіліззованого світу представникам т.зв. «русського міра», які маскуються під спортсменів, артистів чи науковців аби поширювати брехливі російські наративи, розповсюджувати пропаганду та дезінформацію.

Ворог не залишив нам вибору, окрім як стати переможцями у цій війні для збереження нашої нації і захисту права цивілізаційного вектору розвитку Європи. Тому будь-які переговори у майбутньому можливі лише після повного звільнення від окупаційних військ суверенної території України, покарання злочинців, які вчиняли військові злочини та злочини проти людяності, виплати репарацій, а також за умови твердого переконання міжнародного співтовариства у тому, що росія, як країна-агресор, буде назавжди позбавлена потенціалу для реалізації своїх агресивних, загарбницьких дій. Як відомо, з досвіду століть будь-які угоди підписані з росією не вартують навіть паперу на якому вони підписані.

Як й усі наші співвітчизники я беззастережно вірю, що 2023 рік буде для нас переможним, хоча й надзвичайно важким та принесе безліч втрат й страждань Народу України.